СПІВУ́ЧО. Присл. до співу́чий 2. — Пий! — співучо відповіла вона й поставила відро на цямрину (Тулуб, В степу.., 1964, 87); Дівчата стояли, обхопивши одна одну, і коли машина на вибоїні нахилялася, то вони всі.. гуртом співучо скрикували (Гуц., Скупана.., 1965, 189).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 521.