СПІВЗВУ́ЧНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до співзву́чний. Л. Вишеславський уважний і вибагливий до рим.. Для нього важить співзвучність останніх слів вірша, збереження евфонії (Вітч., 4, 1963, 204); Народність мистецтва, народність літератури — це ідейна співзвучність художнього твору з думами й прагненнями трудового народу (Рильський, IX, 1962, 166); «Загибель ескадри», «Гадюка», «Лють» [кінофільми].. привертають до себе увагу насамперед глибокою співзвучністю добі (Мист., 6, 1965, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 518.