СПІВВІДНЕ́СЕНІСТЬ, ності, ж. Властивість і якість співвіднесеного. В слов’янських мовах, як і в багатьох інших мовах світу, в основі дієслівної граматичної категорії часу лежить поняття співвіднесеності дії (стану) з моментом мовлення (Сучасна укр. літ. м., II, 1969, 367).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 516.