СПІ́ВА, и, ж., рідко. Те саме, що спів 1, 3. Всі гуляють. А де ж Гонта? Чом він не гуляє? Чому не п’є з козаками? Чому не співає? Нема його; тепер йому, Мабуть, не до неї, Не до співи (Шевч., І, 1963, 136).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 513.

Співа, ви, ж. Пѣніе, пѣсня. А де ж Гонта?… чому не співає? нема його; тепер йому мабуть не до неї, не до співи. Шевч. 201.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 176.