СПУСТО́ШУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до спусто́шувати. Слова в нього [Узелкова з повісті «Жорстокість» П. Ніліна] ..служать для того, щоб приховати якісь невдачі в житті, постійну спустошуючу душу нудьгу (Талант.., 1958, 125).

Спусто́шуючий землетру́с — землетрус великої руйнівної сили.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 616.