СПУЗИ́РИ́ТИ, и́ри́ть, док., розм. Здійняти пузирями; укрити бульбашками; // безос. Все море зараз спузирило (Котл., І, 1952, 67).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 611.

Спузирити, рю́, риш, гл. Вздуть. Все море зараз спузирило. Котл. Ен. І. 9. Спузирило йому все тіло.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 192.