СПУЗ, у, ч., діал. Попіл, присок. Перекажіть про бідність, сльози вічні, Про труд безсонний в бою і натузі, Про чорний хліб твердий, печений в спузі..! (Фр., X, 1954, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 611.

Спуз, зу м., спуза, зи, ж. = Спудза. Угор. Шух. І. 190. Їк згориш, тогді стане спуза. Гн. II. 83.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 191.