СПУДЕ́Й, я, ч., заст. Учень бурси та інших духовних навчальних закладів; назва учнів середніх і молодших класів Київської академії. — Ви розумієте, панове, мову.. Ціцеронову? — спитав він. — Та дещо розуміємо ще з бурси, бо були колись спудеями у Києві, — одказав Палій (Морд., І, 1958, 121); В Могилянському колегіумі спудеї привітання розучували хором (Рибак, Переясл. Рада, 1953, 161); Викладачі [в Київській братській школі] називалися дидаскалами, а учні — спудеями (Літ. Укр., 7.І 1966, 2).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 611.