СПРІВА́ТИ, а́є, недок., СПРІ́ТИ, спрі́є, док., рідко. Псуватися від вологи й тепла; пріти. Текля ходила між хлібами, причорніли деякі колоски, жито спрівало від мокречі (Горд., Дівчина.., 1954, 151).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 601.