СПРЯТ, у, ч., діал. Схов, схованка. Натякнула [матушка] на сотню карбованців, заховану в спряту́ — в скрині (Н.-Лев., III, 1956, 26); * Образно. Прозорими гронами літо Лягає до тебе у спрят (Мисик, Верховіття, 1963, 95).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 610.

Спрят, ту, м. Приборка, уборка. Лихий спрят та й доброго спокусить. Ном. № 9977.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 191.