СПРЯМО́ВАННЯ, я, с.

1. Дія за знач. спрямо́вувати.

2. Направленість; напрямок. Стихія роману з його епохою і суспільними угрупованнями персонажів, з його характерами і настроями, з його жанром і ідейно-художнім спрямованням, — це насамперед мовна стихія (Кундзич, Діези.., 1956, 22); В творах Леніна.. ми знаходимо прекрасні зразки ідейно-політичного спрямовання іронії, жарту, сарказму (Літ. газ., 19.IX 1946, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 609.