СПРЯ́МИТИ, млю, миш; мн. спря́млять; док., перех., рідко. Те саме, що ви́прямити. Горбатого могила спрямить (Номис, 1864, № 3221).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 609.

Спрямити, млю, миш, гл. Выпрямить. І вже! не спрямить горбатого могила. Ном. № 3221.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 191.