СПРОСТУВА́ННЯ, я, с.

1. Дія за знач. спростува́ти. [Горпина Іванівна:] Як вони могли надрукувати таке? ..Ні, я вимагаю спростування! (Дмит., Дівоча доля, 1960, 48); Спростуванням називається доведення хибності або неспроможності будь-якої тези (Логіка, 1953, 148).

2. Те саме, що спросто́вання 1. — Єдине, що ви можете, — це з тюрми послати в редакцію спростування, мовляв, надрукована інформація вас не стосується, що цей однофамільник [однофамілець] навіть не доводиться вам ні родичем, ні знайомим (Гашек, Пригоди.. Швейка, перекл. Масляка, 1958, 43).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 606.