СПРОСТО́ВАННЯ, я, с.

1. Повідомлення, в якому спростовується що-небудь. Романенко пробув у колгоспі ще дві години і ніяк не міг позбутися прикрої думки про непоправну помилку, яку він зробив, підписавши спростовання на статтю в обласній газеті (Жур., Вел. розмова, 1955, 20); День в редакції обласної газети «Зоря комунізму» почався з того, що газетярам довелося вислухати по телефону спростовання (Автом., В. Кошик, 1954, 3); — Дозвольте сподіватися, що преса дасть офіціальне спростовання і змінить свій, м’яко висловлюючись, неприхильний до нашого представництва тон? (Кулик, Записки консула, 1958, 28).

2. рідко. Те саме, що спростува́ння 1. Я не так відповів.. Тоді я гаряче роблю спростовання (Мик., II, 1957, 69).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 606.