СПРОСТО́ВАНИЙ, а, е. Дієпр. пас. мин. ч. до спростува́ти. Програма нашої партії, прийнята на Стокгольмському з’їзді в 1906 році і запропонована меншовиками, була спростована вже ходом першої російської революції (Ленін, 31, 1973, 398); Ніхто тоді з хлопців і в голову не брав, що дівчину ж треба привести додому.. Чи то вони ще не дійшли того віку, коли звичай, народжений тисячі років тому і ніким не спростований, сам починав брати гору, чи, може, тому, що Іванка була гордою (Чаб., Тече вода.., 1961, 120); // спросто́вано, безос. присудк. сл. Урядово спростовано наведені в дописі факти (Фр., VII, 1951, 327); Останні дослідження, які провели океанологи різних країн, відкрили чимало цікавого із «звукового життя» підводного світу. Тепер остаточно спростовано порівняння — «німий, як риба» (Веч. Київ, 23.I 1961, 4).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 606.