СПРОМО́ГА, и, ж., розм. Спроможність, здатність виконувати, здійснювати, робити що-небудь; змога. Хто зна: чи вернеться спромога До праці стать за все святе, А чи навік тяжка дорога Колючим терном заросте? (Граб., І, 1959, 158); Горпина молодою повдовіла, а за хворістю не мала спромоги довести до ладу й те господарство, яке залишив їй чоловік-п’яниця (Л. Янов., І, 1959, 38); Мудрість партії дала нам силу і спромогу, ми ж їй у відповідь — готовність і вогонь (Тич., III, 1957, 20); // Наявність умов, сприятливих для чого-небудь, обставин, які допомагають чомусь; можливість. Батько з шкури ліз, щоб одягти Раїсу не гірш од попівен, аби дати їй спромогу.. знайти жениха-богослова (Коцюб., І, 1955, 312); Здавалося, щасна доля зглянулася і на його [Т. Шевченка],.. оселила в рідній стороні, дала спромогу працювати задля рідного народу (Мирний, V, 1955, 312); // Наявність матеріальних засобів. — Малі в мене тепер гроші: немає спромоги більш як п’ять карбованців позичити (Гр., II, 1963, 352); — Депеша.. проста і коштує тільки сорок п’ять копійок, бо її автор не мав спромоги заплатити більш (Сам., II, 1958, 246).
В спромо́зі — мати можливість. На Україні працює близько сімдесяти театральних колективів. Але цього замало — адже охопити всі села і колгоспи вони не в спромозі (Мист., 4, 1960, 2); По спромо́зі — в міру можливості, наскільки можливо. Мати дає волю дочці, «щоб мала по чім згадувати молодість», вбирає.. її по своїй спромозі (Фр., XVI, 1955, 54).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 605.