СПРИЯ́ТИ, я́ю, я́єш, недок.
1. Позитивно впливати на що-небудь. Кожна комісія сприяє й допомагає в роботі тієї галузі, яку їй доручено вести (Вишня, День.., 1950, 69); Гарячі літні дні перед новим урожаєм.. сприяли швидкому дозріванню південних фруктів (Дмит., Наречена, 1959, 79); // Створювати відповідні умови для здійснення, виконання і т. ін. чого-небудь. Викриттю незаконних методів Кошубського сприяли й колгоспники з сусідних сіл (Дмит., Розлука, 1957, 197); Місцеві незаможники всіляко сприяли загонові, допомагаючи виявити, де перебуває банда (Цюпа, Три явори, 1958, 17); // Подавати допомогу в чому-небудь. Кадровий політпрацівник, він знав тисячі шляхів до серця солдата. І Хаєцький, невпинно зростаючи сам, водночас сприяв і майорові в його роботі. (Гончар, III, 1959, 206); Бойовим діям військ Радянської Армії сприяв могутній партизанський рух, який розгорнувся на окупованій ворогом території (Ком. Укр., 6, 1961, 44); // Бути причиною або наслідком виникнення, існування і т. ін. чого-небудь. Швидкому зростанню міського населення України в цілому сприяв прихід робітників у міста для роботи в промисловості (Нар. тв. та етн.. 3, 1964, 26); Алкоголь сприяє загостренню старих хвороб і є іноді джерелом багатьох нових захворювань організму (Наука.., 10, 1958, 31); // Створювати, викликати бажання виконувати яку-небудь дію. Шановний Друже!.. Не раз хотіла раніше писати,.. обставини посприяли відновленню перерваного листування (Л. Укр., V, 1956, 242); Побачивши суворе обличчя Ширяєва, яке ніяк не сприяло люб’язній розмові, Іван Сошенко раптом зробив найприємнішу усмішку (Ів., Тарас. шляхи, 1954, 98).
◊ Сло́вом і ді́лом сприя́ти див. сло́во.
2. Потурати кому-небудь. — Старий голова розпустив село, а найбільше сприяв парубоцтву та дівоцтву (Н.-Лев., III, 1956, 353).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 601.