СПРИЙНЯ́ТЛИВИЙ, а, е. Який легко сприймає що-небудь. Вчиться людина все життя, але недарма в народі живе так багато приказок про свіжу пам’ять та сприйнятливий до науки розум замолоду (Вол., Місячне срібло, 1961, 295); У трупі були талановиті актори, до яких Замичківський потягнувся всією.. сприйнятливою душею (Мист., 4, 1956, 45); // Який легко піддається захворюванню. Всі без винятку люди сприйнятливі до кору (Підручник дезинф., 1953, 84); Новонароджені надзвичайно сприйнятливі до грипу і до натуральної віспи (Хвор. дит. віку, 1955, 10); // Доступний для сприймання; ясний, дохідливий. Вони [слова Москви про зміцнення і збереження миру] сприйнятливі були для всіх: незалежно від кольору шкіри, соціального стану, політичних уподобань і віросповідання (Рибак, Час.., 1960, 400).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 598.