СПРАЦЬО́ВУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПРАЦЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док. Досягати повного розуміння, узгодженості в роботі з ким-небудь. Люди спрацьовуються і робота йде куди веселіше (Рад. Укр., 2.XI 1962, 2); Як-то їй працюватиметься з Білограєм?! І тут же заспокоїла себе: спрацюються (Мушк., Чорний хліб, 1960, 41); — Головне, з людьми спрацюватися, — задумливо промовив молодий інженер (Автом., Коли розлуч. двоє, 1959, 40).

СПРАЦЬО́ВУВАТИСЯ², уюся, уєшся, недок., СПРАЦЮВА́ТИСЯ, ю́юся, ю́єшся, док. Ставати дуже ослабленим, знесиленим тривалою або важкою працею. — А де зараз Коляда? — В обласній лікарні… Нерви… Спрацювався (Зар., На.. світі, 1967, 111); // Перейматися утомою (про руки, ноги і т. ін.). Рипіло жорно, перетирало збіжжя на борошно, а разом із збіжжям спрацьовувалось колись кремезне Томашеве тіло (Тулуб, Людолови, II, 1957, 166); // спец. Ставати непридатним внаслідок тривалої роботи. Від нього, мовляв, нічого не залежить, будівля старенька, устаткування спрацювалося (Бойч., Молодість, 1949, 282); Якщо деталь поламається або спрацюється, її треба замінити новою, запасною (Фрез. справа.., 1957, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 596 - 597.