СПРАЦЬО́ВУВАТИ, ую, уєш, недок., СПРАЦЮВА́ТИ, ю́ю, ю́єш, док.

1. неперех. Виконувати потрібну дію, робити потрібний рух і т. ін. У відповідь на.. сигнал [радіолокаційної служби] спрацьовує кібернетичний пристрій, і [підводний] човен атакує корабель (Фізіол. ж., 4, 1960, 455); Якщо світла для зйомки бракує, затвор [фотоапарата] при натисканні не спрацьовує (Знання.., 11, 1967, 21); Встановлена на новому «Запорожці» й роздільна система гальм. Коли відмовив гальмовий привід до одного з коліс, спрацьовують інші (Роб. газ., 14.ХІІ 1974, 2).

2. перех. Дуже ослаблювати, знесилювати тривалою або важкою працею; // Переймати утомою (руки, ноги і т. ін.); // Важко працюючи, втрачати. Спрацьовувати силу.

3. перех., спец. Доводити до непридатності тривалою роботою.

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 596.