СПРАВНІ́ШАТИ, аю, аєш, недок., розм. Ставати більш справним (у 4, 5 знач.). Лаврик, нівроку йому, не хворів, ба навіть справнішати став на степовому повітрі (Вирган, В розп. літа, 1959, 263).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 594.