СПРАВЕДЛИ́ВІСТЬ, вості, ж.

1. Властивість за знач. справедли́вий 1, 2. Його не могло не обходити, що Евеліна так кепсько думає про людей. Він мусив довести їй справедливість своїх поглядів (Рибак, Помилка.., 1956, 292); Комуністична пропаганда сильна своєю правдою. Вона розкриває історичну справедливість справи робітничого класу (Ком. Укр., 10, 1959, 9).

2. Правильне, об’єктивне, неупереджене ставлення до кого-, чого-небудь. Чуття справедливості до самого дна бунтується против того. Або звертай на іншу дорогу, або не жий [живи], — ось що воно каже (Фр., І, 1955, 341); Тут справедливість вимагає зазначити, що Євген тієї миті все ж знайшов у собі краплину мужності, щоб озирнутись (Донч., VI, 1957, 23); Прощався Варчук з Гуркалом на його квартирі, і два почуття гостро боролись у ньому: скаредність і справедливість (Стельмах, II, 1962, 219).

◊ Віддава́ти (відда́ти) справедли́вість див. віддава́ти; По [всій] справедли́вості — справедливо. — Часом бува зайде спор [спір], лайка; він їх усіх розсудить і по усій справедливості розбере (Кв.-Осн., II, 1956, 349); — Розділи [гостинці] по справедливості, Васильцю, — нагадав Петро (Д. Бедзик, Украдені гори, 1969, 33); Комуністична партія Радянського Союзу виробила нову Програму, яку по справедливості називають Комуністичним Маніфестом сучасної епохи (Ком. Укр., 9, 1964, 38).

3. Людські відносини, дії, вчинки, які відповідають морально-етичним і правовим нормам. Правда і наука, суспільна справедливість, високі етичні ідеали, неосяжні здобутки людського розуму, — ось що написано нетлінними буквами на прапорі нашої Комуністичної партії (Рильський, Веч. розмови, 1964, 122).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 590.