СПРАВЕДЛИ́ВО. Присл. до справедли́вий 1, 2. Справедливо судіть: хто покривджений, ви захистіть, Сироті і вдовиці по правді чиніть, І добро научітесь робити (Л. Укр.,У, 1956, 84); — Будуть, будуть ділити [землю]. Вам більше прийдеться, бо ви безземельні. Коли б тільки справедливо ділили, щоб люди не бились поміж собою… (Коцюб., II, 1955, 43); В суворій задумі стояли бійці навколо могили, слухаючи прощальне слово гвардії майора Воронцова. Він справедливо вважався найкращим оратором в дивізії і полку (Гончар, III, 1959, 123); Максим Горький був втіленням живого зв’язку між російською класичною літературою і літературою соціалістичного реалізму, основоположником якої ми справедливо і називаємо його (Рильський, IX, 1962, 151); Довженко нікого не виділяв, до всіх ставився справедливо (Мист., 6, 1968, 21).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 590.