СПО́ЮВАТИСЯ¹, юється, недок. Пас. до спо́ювати¹.

СПО́ЮВАТИСЯ², юється, недок.

1. Те саме, що з’є́днуватися. — Поля наші споювалися разом, неначеб земля сама бажала того (Коб., II, 1956, 153); Як парубок хоче конче дівку взяти, то.. як увійде в хату, усів якнайборше [якнайшвидше], де лавки споюються; тогді йому її вже ніхто не відіб’є (Коб., І, 1956, 482).

2. Пас. до спо́ювати².

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 585.

Споюватися, воююся, єшся, сов. в. споїтися, споюся, їшся, гл. Быть сплачиваему, сплоченному, пригнанному.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 188.