СПО́ЮВАТИ¹, юю, юєш, недок., СПОЇ́ТИ, спою́, спо́їш, док., перех. Даючи багато спиртного, доводити кого-небудь до сп’яніння. — Є там [у селі] така п’явка, що споює людей, а потім забирає за горілку киптарі [кептарі] (Гжицький, Опришки, 1962, 223); — Можеш сам пити, але моїх квартирантів не споюй, — сердито метала колючі іскри на Затонова Пилипівна (Чаб., За півгодини.., 1963, 28).

СПО́ЮВАТИ², юю, юєш, недок., СПО́Ї́ТИ, спо́ю, спо́їш, док., перех. Приганяти, скріплювати що-небудь (у столярній роботі).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 585.

Споювати, по́юю, єш, сов. в. споїти, спою, їш, гл. Сплачивать, сплотить, пригонять, пригнать (о плотничьей, столярной работѣ).

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 188.