СПОХО́ВАСТИЙ, а, е, діал. Похилий, спадистий. Герман опинився недалеко вівчарської колиби, що стояла на споховастій, безлісній площині (Фр., VIII, 1952, 371).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 583.