СПОСІ́БНО, присл., розм. Те саме, що зру́чно 1, 2. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами (Сл. Гр.); Куди йому спосібно йти (Сл. Гр.).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 579.

Спосібно нар.

1) Пригодно, нужно.

2) Удобно. Возом спосібніш їхати, ніж дрогами. Міусск. окр. Куди йому спосібно йти. Шух. І. 79.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 186.