СПОСУ́ДИТИСЯ, диться, док., безос., діал. Пощастити, поталанити. — Мабуть, ви в сорочці родились, що вам так спосудилось отут сьогодні, — сказала весела Мокрієвська з жартами (Н.-Лев., IV, 1956, 295); — Я бачу по ваших очах, що не спосудилось. Еге?.. — Ваша правда. Знов не вдалось! — обізвався Ломицький (Н.-Лев., VI, 1966, 77).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 580.