СПОРІ́ДНЕНІСТЬ, ності, ж. Абстр. ім. до спорі́днений. Розвиток продуктивних сил у пізньому палеоліті привів до того, що на зміну окремим відособленим групам людей раннього палеоліту.. з’явилися нові об’єднання, тісно зв’язані спільним життям, працею і кровною спорідненістю (Нариси стар. іст. УРСР, 1957, 19); Він докопався, що в особистому користуванні колгоспників є до півтора десятка корів, зв’язаних з рекордистками кровною спорідненістю, — і всі вони відзначаються рекордними надоями (Вол., Місячне срібло, 1961, 262); Єдність походження, спільна історична доля, територіальне сусідство, мовна спорідненість, близькість психіки та світогляду нерозривними узами пов’язують російський і український народи (Рильський, IX, 1962, 127); Дивовижна спорідненість характерів зближала їх (Ле і Лев., Півд. захід, 1950, 71); Всесвітня історія ще ніколи не бачила у взаємовідносинах десятків націй і народностей такої непорушної єдності інтересів і цілей, волі і дій, такої духовної спорідненості, довір’я і взаємного піклування, які повсякчас виявлялися в братньому союзі радянських народів (Рад. Укр., 23.II 1972, 1).

Хімі́чна спорі́дненість — здатність речовин вступати в хімічну взаємодію. Слюди і польові шпати з точки зору твердого тіла морфологічно являють собою антиподи: їх структура має бути дуже різною, незважаючи на їх глибоку хімічну спорідненість (Вибр. праці В. І. Вернадського, 1969, 106).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 574.