СПОРІ́ДНЕНИЙ, а, е.

1. Пов’язаний спільністю походження. Ціль походу страшної орди були Угри, багата країна, заселена племенем, спорідненим з монголами (Фр., VI, 1951, 57); У більшості випадків споріднене розведення призводить до ослаблення потомства, спричиняє зниження.. виживання молодняка, плодючості птиці (Птахівн., 1955, 55); // Який має спільну причину. Атеросклероз, стенокардія (грудна жаба), інфаркт міокарда — споріднені захворювання (Хлібороб Укр., 12, 1968, 39).

2. перен. Близький, схожий з ким-, чим-небудь за своїми якостями, ознаками і т. ін. В Буймирі давно від Порожнього знали, що меншовики споріднені з ворогами народу, хоч і звуть себе теж демократами… (Горд., Чужу ниву.., 1947, 279); Розвиток спеціалізації і кооперування, а також доцільне комбінування споріднених підприємств — одна з найважливіших умов технічного прогресу і раціональної організації суспільної праці (Програма КПРС, 1961, 65); // Відповідний, близький кому-, чому-небудь, співзвучний з ним. Існує думка, що перекладач має право і повинен перекладати тільки ті речі, які йому внутрішньо близькі, тільки тих авторів, з якими він почуває себе спорідненим. Взагалі це вірно (Рильський, IX, 1962, 95); Творчість Гр. Григоренка тематично споріднена з творчістю В. Стефаника (Рад. літ-во, 1, 1958, 80).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 574.