СПОРЯ́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. споряди́ти, споряджа́ти. Сановні урядовці.. при спорядженні експедиції ігнорували організацію наукових робіт (Видатні вітч. географи.., 1954, 41).

2. збірн. Сукупність предметів, пристроїв, необхідних для чого-небудь. Ліна в тихому захваті оглядає Тоню в її дорожньому спорядженні (Гончар, Тронка, 1963, 167); Біля ліжка дяді Антона лежало наготовлене рибальське спорядження (Сміл., Сашко, 1954, 73); Легко може доставити [літак АН-22] в найвіддаленіший куточок Радянського Союзу будь-яке великогабаритне спорядження: бульдозери, важкі верстати,.. бурові вишки і т. п. (Знання.., 3, 1966, 4).

3. збірн. Предмети озброєння, обмундирування та побутового вжитку бійця, а також пристрої для їх перенесення. Прийти до фінішу за найкоротший час і не втратити в поході жодного бійця, жодної речі із спорядження — таке завдання маршу (Багмут, Служу Рад. Союзу, 1950, 90); Розвідники летіли на великій висоті, а тому звичайне спорядження авіаторів — комбінезони, шлемофони, окуляри, парашути за спиною — доповнювалось у них ще й кисневими масками (Хор., Незакінч. політ, 1960, 4); Рух поїздів припинився. На станціях застряли ешелони з бойовим спорядженням, боєприпасами, з людською силою (Д. Бедзик, Плем’я.., 1958, 89).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 578.