СПОРЯДЖА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОРЯДИ́ТИ, джу́, ди́ш, док., перех.
1. Забезпечувати усім необхідним, готувати для відправлення куди-небудь; збирати, виряджати когось куди-небудь. Жінки, бабусі охоче їх [піонерів] приймали. Споряджали в дорогу харчами, напучували (Ле, Клен. лист, 1960, 71); Синок Мар’яни Пліт в дорогу споряджає (Ус., На.. берегах, 1951, 113); Встали рано; дядина скоренько спорядила мене, — ми й пішли до Золотарихи (Барв., Опов.., 1902, 70); Спорядивши воза, Кирило виніс кілька клумаків збіжжя нового урожаю (Іщук, Вербівчани, 1961, 7).
2. розм. Робити, виготовляти що-небудь, перев. ручним способом; майструвати. Нові улії струже, споряджає [Грицько] (Барв., Опов.., 1902, 144); Того року батько спорядив мені прехороші гринджольці [гринджолята] (Вовчок, VI, 1956, 304); Можна.. за гроші спорядити Корабель хороший (Рудан., Тв., 1956, 94).
3. Готувати що-небудь, приводити в стан готовності; опоряджати, налаштовувати. Спорядили обід ситий, На двох розділили (Рудан., Тв., 1959, 272); Череваниха з Лесею поїхали попереду, щоб усе дома як слід спорядити (П. Куліш, Вибр., 1969, 110).
4. Забезпечувати зброєю, військовим спорядженням; екіпірувати. Двадцять-тридцять чоловік одного козака споряджають (П. Куліш, Вибр., 1969, 118); Дбайливо спорядив Данило своє військо, і сам одягнувся, немов на свято (Хижняк, Д. Галицький, 1958, 568); Наполеон спорядив армію приблизно в 600 тис. і вторгся в Росію (Нова іст.. 1956, 93).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 578.