СПОРУ́ДЖЕННЯ, я, с.

1. Дія за знач. споруди́ти, спору́джувати. На спорудженні форту працювали всі разом: матроси, козаки й піхота (Тулуб, В степу.., 1964, 290); Я бачив командира вночі на спорудженні моста (Довж., III, 1960, 121); Доброю школою трудового загартування студентства стала їх участь у спорудженні народногосподарських об’єктів республіки та ударних комсомольських будов країни (Матер. XXIV з. Компартії України, 1971, 43).

2. Те саме, що спору́да. — А то що за спорудження видніються в кінці саду? — запитав Баніт (Ткач, Арена, 1960, 139).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 577.