СПОМО́ГА, и, ж., розм. Те саме, що допомо́га. Раз до ксьондза забрела Кривая на ноги І, бідная, на дітей Просила спомоги (Рудан., Тв., 1959, 214); До злого духа мовив фараон: — Будь ти мені порадник і спомога, Щоб мій народ мене без перепон Вважав за бога (Фр., XIII, 1954, 258).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 571.