СПОМАГА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОМОГТИ́, о́жу́, о́жеш, док., розм. Те саме, що допомага́ти. Про хлопа дбав він [пан Мигуцький], Як дбав про коней і волів.. Весною хлібом спомагав він, Щоб літом з голоду не млів (Фр., X, 1954, 272); Цей, хто не споможе брата у недолі, зайвий між людьми є, мов кукіль у полі (У. Кравч., Вибр., 1958, 214).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 570.

Спомагати, га́ю, єш, сов. в. спомогти́, жу, жеш, гл. Помогать, помочь. Рятуй, рятуй рідну Україну, тобі Боже та й споможе. Н. п. Нікого не споможе, не порадиш. Гн. II. 24.

2) — на що. Давать, дать возможность, средства. На що нас Бог споміг, тим і приймаєм. Ном. № 12087.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 184.