СПОЛЯ́ЧУВАТИСЯ, уюся, уєшся, недок., СПОЛЯ́ЧИТИСЯ, чуся, чишся, док. Ставати схожим на поляка звичаями, мовою, культурою, виглядом, характером і т. ін.; набувати польського вигляду, характеру; ополячуватися. Завзятий фанатик польський король Сигізмунд III постановив силою завести по всій Україні унію. Єзуїти розсипались по Україні й силували духовенство й народ до унії. Значніші православні пани приставали до католицької віри й сполячувались (Н.-Лев., VII, 1966, 23); Батько його, Родіон, не спокусився на обіцянки польських панів, не сполячився (Літ. Укр., 3.Х 1967, 1).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 570.