СПОЛОШНИ́Й, а́, е́. Стос. до сполоху (див. спо́лох1). За центральну кульмінацію другої частини симфонії [Б. Лятошинського] править її середній епізод, що вривається зненацька.. То і сполошний дзвін тривоги, і кривавий зойк битви (Мист., 3, 1969, 29).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 568.