СПОЛОВІ́ТИ, і́є. Док. до полові́ти. Засмалені сонцем бронзові вії [Каминецького] зовсім споловіли на кінчиках (Вільде, Сестри.., 1958, 283).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 566.