СПОКІ́ЙНІСТЬ, ності, ж., рідко. Властивість і стан за знач. спокі́йний. Її поважність, природжена спокійність і навіть її неповорушливість.. ще більше надавали їй салонового поважного тону та солідності (Н.-Лев., IV, 1956, 44); — Ану, де тут мої земляки? — спитав [Гонтар] нарочито голосно, бравуючи спокійністю, ніби прийшов сюди, куди щодня заходив, щоб просто погомоніти (Баш, На.. дорозі, 1967, 240).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 562.