Про УКРЛІТ.ORG

спокушений

СПОКУ́ШЕНИЙ, а, е.

1. Дієпр. пас. мин. ч. до спокуси́ти. У вітринах книжкових крамниць час від часу бачив [М. Гоголь] книжки про Україну. Спокушений назвою, купив збірку українських пісень Максимовича (Полт., Повість.., 1960, 433).

2. у знач. прикм. Якого спокусили, який піддався спокусі. Гримлять тривожно фанфари й барабани.. Кінець виставі, що показала спокушеного Йосифа (Ю. Янов., II, 1958, 21).

3. у знач. прикм., у чому, рідко. Те саме, що досві́дчений. Не минуло ще й року з часу заснування трупи [«Товариство»], як вона наважилася показатися перед спокушеними у сценічному мистецтві глядачами (Життя Саксаганського, 1957, 73).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 565.

вгору