СПОКУ́ТУЮЧИЙ, а, е. Дієпр. акт. теп. ч. до споку́тувати. Зуміли [постановники фільму «Наймичка»] пробудити в артистці.. всі почуття Ганни — закоханої, неприкаяної, спокутуючої, потайної матері, наймички (Рад. Укр., 6.II 1964, 3).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 565.