СПОКУСИ́ТЕЛЬКА, и, ж., рідко. Жін. до спокуси́тель. Оце ж він проклятий наслав на мене оту куму спокусительку (Н.-Лев., III, 1956, 252).
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 564.