СПОКА́ЯТИСЯ, а́юся, а́єшся, док., заст. Закаятися, заректися. — Не хвалися, дитино, бо не гаразд хвалитись.. Бо як в недобру годину похвалитись, то можна й спокаятись… (Вовчок, VI, 1956, 329).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 560.

Спокаятися, каюся, єшся, гл. Закаяться. Я вже спокаявся пити горілку. Зміев. у.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 183.