СПОЗИВА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., перех., заст. Притягати до судової відповідальності. — Я питав у людей поради, щоб таки його спозивати (Барв., Опов.., 1902, 335).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 560.

Спозивати, ва́ю, єш, гл. Привлечь къ суду. Г. Барв. 429. Я питав у людей поради, щоб таки його спозивати. Г. Барв. 335.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 183.