СПОЖИТКУВА́ТИ, у́ю, у́єш, док., перех., розм. Те саме, що спожи́ти. Дехто.. думав про те, чи не можна б інакше спожиткувати сей дивний, вонючий та легкозапальний плин [ропу] (Фр., VIII, 1952, 349).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 559.

Спожиткувати, ку́ю, єш, гл.

1) Воспользоваться, употребить съ пользой.

2) Съѣсть. Як вони там трохи спожиткували, тогди забралися і пішли у свою дорогу. Гн. I. 88.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 182.