СПОДОБА́ННЯ, я, с. Схильність, інтерес, смак до чого-небудь; уподобання. З часів давніх нерушні звичаї, Сподобання та примхи людські (Граб., І, 1959, 559).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 557.

Сподобання, ня, с. = Сподоба. Ані гречки, ні полови, ні колосування, побив дяку києм…. аж до сподобання. Чуб. V. 674.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 182.