Про УКРЛІТ.ORG

споглядати

СПОГЛЯДА́ТИ, а́ю, а́єш, недок., СПОГЛЯ́НУТИ, ну, неш, док.

1. тільки недок., перех. Дивитися на кого-, що-небудь, розглядати когось, щось. Ходила в ліс споглядати красу осінньої природи (Л. Укр., V, 1950, 17); Мандрує мала людина по світу з ранку до вечора, дива всякі на ньому споглядає, розуму набирається (Вас., Вибр., 1950, 189); — Привіт мрійникам!повертає хлопців на землю знайомий голос..Венеру споглядаєте? Барвами заходу милуєтесь? (Гончар, Тронка, 1963, 123); // перех. і неперех., за ким — чим. Пасивно спостерігати, стежити очима за ким-, чим-небудь. Учителька станула при вікні і споглядала радісно за дітворою (Черемш., Тв., 1960, 65); Примирив усіх [парубків] Максим Кривоніс, який досі тільки споглядав їхню сварку (Панч, Гомон. Україна, 1954, 34).

2. неперех., перев. на кого — що, розм. Поглядати, кидати погляд на кого-, що-небудь. Мати боязко на його споглядалагніву не вбачала, тільки думу-думу на чолі високім похмурім (Вовчок, І, 1955, 224); Катруся тішилася своїм новим убранням і гордо споглядала на запинані гудзиками рукавці сорочки (Кобр., Вибр., 1954, 87); Вийшла мати до царя назустріч з хлібом-сіллю; тільки цар на неї споглянув, зараз і пізнав (Стор., І, 1957, 70); Коли він знову підніс очі і споглянув навкруги.., замість панича побачив гидке лице (Кобр., Вибр., 1954, 63); Дівчата, мов квіти на грядці,.. як хлопці споглянуть на красних, шепнуться ті веселенько (Дн. Чайка, Тв., 1960, 153).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 555.

Споглядати, да́ю, єш, сов. в. споглянути, ну, неш, гл. Взглядывать, взглянуть. Г. Барв. 208. Ой вийду я на гірку та спогляну на зірку. Н. п. Та на свого цюру споглядає. АД. І. 146. А спогляньте, скільки ззаду козацьких прапорів. К. ЦН. 309.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 181.

вгору