СПОВІСТИ́, і́м, іси́, док., перех., розм. Сказати, розповісти кому-небудь щось. Я ж би свому миленькому всю правду сповіла (Чуб., V, 1874, 5).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 551.

Сповісти, вім, віси, гл. Сказать, разсказать. Я ж би свому миленькому всю правду сповіла. Чуб. V. 5.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 4. — С. 181.