СПОВИВА́ТИСЯ, а́юся, а́єшся, недок., СПОВИ́ТИСЯ, спов’ю́ся, спов’є́шся і спови́юся, спови́єшся, док.

1. чим, у що. Загортатися, закутуватися в що-небудь. * Образно. Земля сповивалася пелюшками туманів, тепло дихала в короткому сні (Тют., Вир, 1964, 106); // Сплітатися одне з одним. *У порівн. Марина із Степаном обнялись, мов сповилися разом (Епік, Тв., 1958, 531).

2. тільки недок. Пас. до сповива́ти. * У порівн. Те, що в дитячих літах чується.., потім якось забувається, наче туманом сповивається (Григ., Вибр., 1959, 445).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 548.