СПЛІН, у, ч., книжн. Важкий, пригнічений стан; нудьга, хандра. Я ніс в душі хандру великосвітську, Що зветься сплін (П. Куліш, Вибр., 1969, 378); Раптом усі відчули полегкість: сплін його високопревосходительства міг знайти розрядку (Полт., Дит. Гоголя, 1954, 21).

Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 9. — С. 541.